Друк
24.11.2016

Заява для ЗМІ Голови правління ПАТ «Укрзалізниця» Войцеха Балчуна

«З початку моєї місії в Україні я чую два слова: quick wins (швидкі перемоги) i PR. Цікаво, що б на це відповіли колеги з Німеччини чи інших європейських країн, в яких системні реформи залізниці впроваджуються вже багато, багато років? У Німеччині – понад 20 років:) Я думаю, що вони б або розсміялися, або покрутили б пальцем біля скроні. Реформування залізниці, особливо такої великої, як Укрзалізниця, вимагає часу. Якщо до цього додаємо ще немислимий в західному світі масштаб патологій, то мусимо говорити про роки, і то, це за умови безумовної політичної підтримки.

Укрзалізниця - це прекрасна компанія з величезним потенціалом. Але в той же час - це фірма, яка є звичайною політичною здобиччю і джерелом величезної кількості схем. Упродовж багатьох тижнів я чую про підготовку проти мене кампанії в медіа. Цього й потрібно було сподіватися, бо ми починаємо потроху реально контролювати Укрзалізницю, і все частіше нам вдається вирішувати справи згідно з інтересами національної залізниці, а не тільки за принципом: дати заробити зовнішнім постачальникам/посередникам. Все пропало! – залізниця весь час працює. Все пропало! – паливо постачається, ми розкрили змову, збільшуємо кількість постачальників, знижуємо ціни. Все пропало!  – ми почали ремонтувати локомотиви, яких повинно було не вистачити під час піку перевезень. Все пропало!  - ми почали ремонтувати вагони, навіть почали їх виготовляти на власній виробничій базі і на українських підприємствах. Все пропало! – змінюємо умови,  на набагато кращі, ніж планувалось, і почнемо продавати металолом.

Таких ініціатив сотні. Аргумент, що у нас є 7 млрд гривень на рахунках, і ми нічого з цим не робимо, є одним з найбільш хибних, які я чув у житті. А наша заборгованість? А  технічний дефолт? А процедури закупівель, фінансові результати, стабільність фірми по відношенню до фінансових установ, наш cash flow та інше? Потрібно знати основні принципи економіки. Поїзд моїх опонентів вже відходить, і для них - це остання можливість сказати, що Балчун нічого не зробив, не впорався.

У Польщі, коли ми починали реформування PKP CARGO, ситуація була подібна. Всі, хто втрачав контроль і вплив, бігали до Міністра з гаслами: що цей Балчун витворяє. Міністр прийняв мою сторону, а потім ми провели найбільш успішне реформування залізниці в Європі.  Якщо Україна хоче думати про справжні, системні реформи, потрібно запастись терпінням. Якщо ж їй потрібні тільки красиві лозунги і PR, із збереженням існуючих схем і патологій, то потрібно взяти свого, добре закоріненого в місцевій реальності, українського менеджера».