Друк
01.10.2015

Висновок про те, що Укрзалізниця сплатить 600 млн грн боргу за будівництво київського мосту, передчасний

Державна адміністрація залізничного транспорту України «Укрзалізниця» інформує, що висновок про сплату ДГТО «Південно-західна залізниця» 612 млн. гривень  за будівництво залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві на користь компанії DOGUS Insaatve Ticaret A.S. (Туреччина) є передчасним та таким, що не відповідає дійсності.

Дійсно, 17 вересня 2015 року Шевченківським районним судом м. Києва було розглянуто клопотання турецької компанії про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, за наслідками якого надано дозвіл на примусове виконання на території України арбітражного рішення Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати Швейцарії (м. Цюріх). Проте вказане рішення не набуло законної сили та не є остаточним.

18 вересня 2015 року ДГТО «Південно-західна залізниця» було подано апеляційну скаргу на вказане рішення Шевченківського районного суду м. Києва, яка вже прийнята до провадження Апеляційним судом м. Києва.

Саме Апеляційний суд м. Києва оцінить правомірність висновків суді першої інстанції та надасть об’єктивну оцінку усім доказам, наявним в матеріалах справи.

Так, сумнівним є висновок суду першої інстанції про те, що будівництво залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві ДГТО «Південно-західна залізниця» здіснювало не для задоволення державних потреб. При цьому судом не було враховано той факт, що новий міст через Дніпро суттєво полегшив сполучення між двома берегами Києва та дещо спростив життя автомобілістам Києва, розвантаживши в години пік інші мости. Відтак є очевидним, що будівництво мостового переходу здійснювалося саме для задоволення державних потреб, а не потреб «Укрзалізниці».

Ще більш сумнівним видається те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що Міжнародний арбітражний суд Міжнародної торгової палати Швейцарії (м. Цюріх), який прийняв рішення про стягнення з ДГТО «Південно-західна залізниця» на користь турецької компанії грошових коштів, не був повноважним судом для розгляду будь-яких спорів між цими двома суб’єктами, адже в Договорі від 14 листопада 2004 року, який містить третейське застереження, імперативно зазначено, що арбітражною установою сторони визначили Міжнародний арбітражний суд м. Цюріха. За таких обставин, рішення Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати Швейцарії (м. Цюріх) в принципі не може бути допущене до виконання в Україні, оскільки ДГТО «Південно-західна залізниця» ніколи не надавала згоду на розгляд будь-яких спорів саме у цій установі. Слід зазначити, що представники ДГТО «Південно-західна залізниця» під час своєї участі у арбітражному розгляді постійно заявляли про те, що Міжнародний арбітражний суд Міжнародної торгової палати Швейцарії (м. Цюріх) не є компетентним судом для розгляду спору в даному випадку, і ця позиція української сторони відображена у рішенні міжнародного арбітражного суду. Зважаючи на це, тим більш дивним є висновок українського суду першої інстанції про те, що участь ДГТО «Південно-західна залізниця» у арбітражному розгляді є доказам визнання компетенції Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати Швейцарії (м. Цюріх).

Відповідно до статті V. Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року, до якої приєдналася Україна, ці дві підстави є безумовними для відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.

Також не можна не зазначити про те, що в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва була аналогічна заява компанії DOGUS Insaatve Ticaret A.S. (Туреччина) про виконання цього ж рішення міжнародного суду, проте Шевченківський районний суд м. Києва, замість того, щоб залишити повторну заяву турецької компанії без розгляду, як того вимагає ст. 207 Цивільного процесуального кодексу України, чомусь вирішив все ж таки розглянути клопотання турецької сторони по суті. Укрзалізниця сподівається, що Апеляційний суд м. Києва надасть належну оцінку таким діям судді Шевченківського районного суду м. Києва, і гарантований Конституцією України принцип верховенства права.